Історія школи

Мабуть всі ви знаєте, що наша школа знаходиться  в найстарішій просвітницькій установі на Харківщині.      До того часу в Ізюмі існувало тільки жіноче училище, в якому навчалось 39 дівчат-дворянок. Тому в 1881 році губернатор підписав рішення про створення в місті Ізюмі реального училища.  І розпочалась будова приміщення нашої теперішньої школи.  І 15 серпня 1882 року відбулось відкриття реального училища. 

За парти сіли навчатись 100 дітей, училище мало підготовчий клас, 6 основних класів і один додатковий.

Реальне училище мало дві бібліотеки: фундаментальна, яка мала 3000 тисячі томів та учнівська,  яка нараховувала 1000 томів.

Фундаментальну бібліотеку складали книги научного та історичного змісту, художня література. Користуватись цією бібліотекою мали можливість вчителі та тільки з дозволу класного керівника учні старших класів.

Потім була революція 1905 року,  у 1918 році в училищі засідала фракція більшовиків, у 1919 році розміщався штаб 13 армії, яка вела боротьбу з білою армією.  У 1920 році  в приміщенні реального училища існував технікум і був відкритий робфак.  І всім  цим навчальним закладам у спадщину від реального училища дістались прекрасно обладнані наочними приладами кабінети та бібліотеки.

В  1934 році в зв’язку з переїздом в Ізюм із Ленінграда і Москви спеціалістів-оптиків на ІЗОС виникла необхідність відкрити школу з російською мовою навчання. На першому поверсі нинішнього приміщення була відкрита російська школа №4.  Директором школи була Проценко Марія Іванівна.

До Великої Вітчизняної війни  школа випустила два десятих класи. Випускний вечір в школі відбувся 21 червня, на останньому уроці випускники 1941 року, написали про свої мрії, про те хто із них ким буде. Але мрії багатьох  не здійснилися.  Почалась Велика Вітчизняна війна багато юнаків не повернулися з фронту.

З початком війни приміщення школи №4 було обладнане під госпіталь, а школа розмістилася в трьох приміщеннях: по вулиці Гоголя,  Пушкіна і Свердлова (нині Соборна).

В період окупації Ізюма приміщення школи №4 було зруйноване, а 5 лютого 1943 року при відступі  фашисти запалили приміщення школи.

Учні на чолі з директором Петровою Г.Г.  відбудували школу і 1950-1951 навчальний рік розпочався в відбудованому приміщені (де знаходиться і нині).

В 50-60 роки школа була базою для Харківського педагогічного інституту, в ній проходили практику студенти-філологи.  А з переходом на нові програми в ЗОШ  №4  проводились семінари-практикуми для вчителів початкових класів.

З року в рік школа дає державі випускників із міцними знаннями. Багато з них отримали вищу освіту, стали вченими,  вчителями, передовими робітниками.